Контрольная работа "Історія села Молодаво"

Название:
Історія села Молодаво
Тип работы:
контрольная работа
Размер:
264,7 K
20
Скачать
Легенди та історичні дані про село Молодаво Рівненської області Дубенського району. Вшанування пам'яті воїнів УПА, зв'язківців. Братська могила загиблих односельців, пам'ятник воїну-афганцю. Церква різдва Пресвятої Богородиці. Палеоліт на Дубенщині.

Краткое сожержание материала:

План

  • 1. Загальні відомості про село Молодаво
  • 2. Легенда про Молодаво
  • 3. Історичні дані
  • 4. Братська могила
  • 5. Церква різдва Пресвятої Богородиці
  • 6. Палеоліт на Дубенщині
  • Література

1. Загальні відомості про село Молодаво

Основні дані

село Молодаво Перше

село Молодаво Друге

село Молодаво Третє

Країна

Україна

Область

Рівненська область

Район/міськрада

Дубенський

Рада

Молодавська сільська рада

Населення

335

308

431

Площа

0,746 кмІ

0,723 кмІ

0,780 кмІ

Густота населення

449,06 осіб/кмІ

426 осіб/кмІ

552.560 осіб/кмІ

2. Легенда про Молодаво

Легенда розповідає, що після Берестецької битви через місцевість, де зараз село Молодаво, їхало три козаки. Щоб швидше розбудувалось село, вони поселились кожен окремо: один - під Варковичами, другий, де зараз Молодаво-2, а третій від Мирогощі. І от жениться перший козак, кличе своїх друзів і каже:

Молода - во! (тобто, така молода, що треба, гарна). Так і назвали вони місцевість, де жив перший козак, Молодаво-1.

Через деякий час жениться другий козак. Коли прийшли друзі, то він теж похвалився своєю молодою і сказав:

Молода - во!

І назвали цю місцевість Молодаво-2.

Прийшов час женитися третьому козакові, і коли він покликав своїх друзів, то теж сказав:

Молода - во! (тобто, третя молода теж, що треба).

І назвали цю місцевість Молодаво-3.

Йшли роки, мінялися часи, але назви сіл залишилися по цей день і, мабуть, назавжди.

(Записав Пшеничний Ігор від Пшеничного Анатолія).

3. Історичні дані

Десь Молодаво є,

Село глодовоє.

Коле ноги калинові

Там дитинство моє.

Там дитинство моє

Там дощі молоді

Чалапають по воді,

Ноженята

Синюваті -

Навздогін череді.

Там уперше бджола

Мені меду дала,

Навчить тато

Шанувати

Смак рідного джерела.

Ой ти доля моя

Та й тополевая.

Доки жити - молодіти,

Бо з Молодава я!

Микола Пшеничний

Колись, на місці, де знаходиться село Молодаво, був дубовий ліс, дуби були великі, могутні, а на полях, які зустрічались дуже рідко, зеленіли високі пишні трави.

Одного разу в цю місцевість завітав пан Молодецький. Він був дуже заможний, побачив такий краєвид і вирішив збудувати тут селище.

Почали вирубувати ліс і зводити будівлі. Коли люди заселили місцевість, утворилось невелике село, його назвали в честь пана "Молодецьке". Село розташувалось біля Малої Стубелки, притоки Стубли.

Перша згадка про село датована 1561 роком і згадується воно як "Молодавское". Про це свідчить акт 1561 року, де сказано, що в селах „Молодавском и Варковичах" учинено грабіж коней, проса, гречки.

Потім згадується село як Молодава в скарзі землянина Михайла Мишки про грабіж коней людьми кн. Острозького.

У XVIII столітті (наприклад, в універсалі дворян - 1702 року) з'являється нова форма назви Молодава (чи Молодова), а на картах за польським кшталтом читаємо Молодава.

Село належало до Дубенського повіту, Варковецької волості. В кінці 19 ст. було там 197 домів і 1221 жителів, дерев'яна церква з 1885 року, замість старої з 1758 року, де була попередня церква з 16 ст. За переписом 1911 р. до великої земельної власності в Молодаві належало 140 десятин. На ґрунтах Молодава знайдено "стару сокиру" і дві чавунні гармати.

Старожили розповідають, що приблизно з 1876 р. село почали заселяти переселенці з Чехії, Польщі, село поділилось на 3 окремих села - Молодаво-1, Молодаво-2, Молодаво-3.

Молодаво-2 заселяли чехи і воно називалось Молодаво Чешське. Поселялись чехи й у невеличкому селі Маївка, що біля Молодаво.

Молодаво перше також називали Чешське. Тепер це Молодаво-3.

історія село молодаво легенда

Чехи були великими господарями, мали своїх коней, волів. Вони їхали на родючі землі, вирубували ліс, наймали людей на роботу. Їх (наймитів) добре годували, платили в місяць 15 золотих. А люди в свою чергу косили, жали, молотили зерно „парівками".

В 1889 році в селі було 60 дворів і 497 жителів, в 1914 - вже 2518 жителів. В 1998 - 437 дворів і 1097 жителів. В 2006 - 371 двір, 1058 жителів.

У Молодаві-3 було міністерське училище. На місці, де тепер розташована тваринницька ферма, була цегельня, де виготовляли цеглу, черепицю, цементові корита для худоби, в селі була велика молочарня, яку утримував чех Новак, сюди всі жителі зносили молоко, яке перероблялось на масло і сметану.

В Молодаві-3 була корчма, велика чеська лавка (де зараз помешкання Голосинюків), пізніше тут був промисловий магазин.

Ще при панській Польщі жив у селі чех Главатий, він був дуже заможний, мав велику хату, відкрив корчму і виділив великий зал для людей, щоб веселились. Сільські музики наймали за гроші цей зал і організовували там танці, концерти, вистави.

В 1933 році в селі відкрили школу, а при радянській владі школа знаходилась в Шилговому будинку, при панській Польщі першим директором був Артур Родде, по національності німець. Він залишився в селі після першої світової війни. Під час окупації будинок, в якому знаходилась школа, був зайнятий німцями.

В 1939 році в старій хаті отця Тернавського відкрили клуб і дитячий садок.

В цьому ж році в селі відкрили сільську раду, першим головою був Нестерук Йосип, секретарем Стельмащук Федір.

Під час війни, в 1941 році німці захопили село. Молодаво було напівзруйноване, згоріло багато будинків, загинуло багато безневинних людей. Ті, що залишились, жили під відкритим небом або в сусідів, в яких вціліла оселя. В 1943 році за одного вбитого жовніра німці розстріляли 30 безневинних жителів села.

На фронт з Молодава пішли 66 чоловік, 37 з них не повернулись в рідні домівки.

Настав вечір, все стихло і до хати Ткачука Хоми (згадує його син Василь) прийшли Борисюки і розпитували про те, що сталося. Хома Дмитрович розповів, що бачив з двору як в краївку входило чотири людини, а під час облави вибігло тільки троє, а четвертого не бачив. Батько сказав сину, щоб той поліз в землянку і подивився. Василь знайшов там Яремчука Івана. Він розповів, що як кинули фанату, то заховався, накрившись одягом, і чекав що буде, бо тікати вже не було як. А коли все стихло, він ще не виходив на двір.

Другий раз, як була облава, партизани знаходилися в житі, на хуторі біля Тростюка Василя, було доказано, що вони там. Їх здав чоловік із Заруддя.

Прилетів літак, постріляли всіх партизан, а дівчина Борисюк Віра, тікала аж до Фурмана Сергія в село. Її наздогнав собака. Вона знала, що вже не втече, тоді вона вистрілила в себе, щоб не зрадити товаришів, бо партизани давал...